СТОП ПАНІКА

Що треба робити, це стосується і батьків і дітей:

Батькам поговорити про сучасні події, з дітьми спокійно і розсудливо.

З дітьми зараз більше тілесного контакту ( масаж ручок, ніжок, спинка).

Прогулянки на дворі.

Фізичні вправи ( як гра може бути).

Перегляд мультфільмів, та фільмів

(Смішних, сімейних).

Легка їжа, та теплі напої.

В ігровій формі з дітьми програвати ситуації, які допоможуть в даних обставинах

Це важливо, щоб дитина розуміла як діяти.

Чарівний рюкзачок для дітей:

там повинні бути улюблені іграшки дитини, водичка обов'язково, мінім. теплі речі,

Ваші контакти телефонів записані на аркуші!!!

Налаштовуємо себе на позитивний настрій

https://www.youtube.com/watch?v=ttxjc7nsTR4&t=11s

Медитація "Створення безпечного місця"

https://www.youtube.com/watch?v=yK_mNQkHaBI

Як зцілити рани, що залишають по собі психотравмуючі події війни?https://www.youtube.com/watch?v=cxpOBEnwgG8

https://safe.ed-era.com/

Світлана Ройз рекомендує:

• в стресовий момент - увага на ноги. Подивитися, на них, особливо, коли не відчуваються ноги. стояти стабільно, не дати землі «піти з-під ніг». міцні і впевнені стопи на землі. топати, стрибати, давати дітям бігати скільки можна

• спиною спертись на стіну, стілець. відчути опору

• знайти погляд іншого поруч. Знайти, на чому сфлкусувати погляд

• сжимати, терти долоні

• обійняти себе, похлопати по плечам. пояснити дитині про янгола-охоронця, який так тебе обіймає (хто вірить - пояснити собі)

• точка між мізинцем і безіменним - пом‘яти

• простукати грудну клітину 1 удар на секунду (нормалізація серцебиття). не частіше! дитині можна простукати колінки або плечі. проговорювати «я правляюсь, ми справляємось! ми молодці»

• потягуватись! розтягувати м‘язи. в стресі м‘язи спазмуються. мінімально - тягніть шию, пальці рук

• активно розминайте обличчя.

• видихати довше, ніж вдихати. «задувати свічку», співати

• не рухаючи головою, поводити очима до крайніх точок - вверх, вниз, право, ліво. затримати

• обіймати дітей і всіх-всіх

• пити воду. хоч по-трошки

• нагадувати собі і дітям ходити в туалет

• плакати, якщо плачеться. так виходить кортизол,'

Ти - океан. океан сили, спокою. за тобою - рід, земля, хлопці на передовій і наші діти. турбуйся про себе, так ти підтримаєш і себе, і інших .

25 занять з дітьми (корисне посилання)

https://moieptashenia.com/1196/?fbclid=IwAR0VSortSDOTPgCNiN5JiR2dbQN2fJYTAk4btRwQcAwdJdMseeKz8khiTX

https://www.cstsonline.org/war-in-ukraine/other-languages/ukrainian?fbclid=IwAR1dLFSpOplS5ncMprABaQCZbS4k28LX7G319FOCTup9hK22KAdk_0C2GAg

Звуки війни: як допомогти дитині не боятися сирени й гучного гуркоту

Вже пʼятий місяць чимало українських дітей замість заспокійливої колискової чують гучні звуки сирени або дзвонів, що сповіщають про повітряну тривогу. МОЗ запитало у дитячої та сімейної психологині, авторки книг з дитячої психології Світлани Ройз про те, як заспокоїти дитину та навчити її правильно реагувати на звуки повітряної тривоги.

Боятися того, що насправді лякає, – нормально. При цьому діти орієнтуються на нашу реакцію і на те, як ми їм пояснюємо те, що відбувається, які дії пропонуємо. Тому маємо знати, як діяти у подібних ситуаціях. Тож нижче – поради від Світлани Ройз.

Як заспокоїти дитину під час гучних звуків сирени чи вибухів

Щоб допомогти дитині впоратися зі страхом і навчити її реагувати на гучні звуки, як-то сирена чи гуркіт, психологиня радить діяти за таким алгоритмом:

1. Нормалізація

Дорослий фіксує і пояснює дитині ситуацію: я бачу, що ти боїшся. Так, це ж дуже гучний і неприємний звук, який насправді лякає. Але коли ми чуємо сирену – це значить, що наші ЗСУ зафіксували загрозу і зараз її знешкоджують. Цей звук сповіщає, що про нашу безпеку дбають. І нам потрібно подбати про себе – тому ми йдемо в безпечне місце.

2. Підтримка

Важливо дати дитині сигнал про підтримку: я з тобою і буду з тобою весь час. А далі – запропонувати дію: хочеш, я візьму тебе на руки/обійму, а ти візьмеш свою іграшку? Безпорадність – травматична, тому дитина має відчувати, що може вплинути на щось: тримати іграшку, піклуватись про тварину, взяти воду, рахувати кроки – це надаватиме їй відчуття своєї сили.

3. Завершення

Після того, як загроза минула, слід обов’язково наголосити на цьому. Скажіть дитині: «Все минулося. Ми в безпеці. Спасибі, ти був (була) таким сміливим, міцним. Ми чули так багато гучних звуків (їх можна назвати), але ми впорались».

Закцентуйте увагу дитини на її силі. Можна сказати, що пишаєтесь її стійкістю і тим, як вона піклувалася про свою іграшку, молодшого брата чи сестру, про себе самого, чітко виконувала ваші вказівки тощо.

Можна пограти в терапевтичну «гру»: розтерти вуха і уявити, що з них «висипається» в долоню чи на землю те, що їм заважає. Можна уявити себе собакою, який щойно вийшов з води і струшує з себе всю воду.

Далі «будуємо» місток до наступних дій: для цього запитуємо у дитини про те, що будемо робити далі, коли вийдемо з укриття.

Прості «практики», щоб зняти напругу аудіального каналу

Світлана Ройз також порадила кілька прийомів, які допоможуть відволіктися та знизити напругу, повʼязану з гучними звуками. Використовуйте їх відповідно до ситуації, можливостей та уподобань дитини. Тож ви можете запропонувати дитині:

1. Співати пісні.

2. Послухати аудіоказку в навушниках.

3. На кожну сирену промовляти дражнилки на російську армію – знецінювання і прояви вербальної агресії (дозволені батьками) допомагають дітям відреагувати емоції.

4. Помасажувати вуха (наче ми робимо масаж вух слонику) та простукати зону за вухами.

5. Застосувати дихальні практики з гучним видихом (можна робити видих з відкритим ротом).

6. Пограти в слоника, який обмахується вухами: прикладаємо долоні до вух – відкриваємо – закриваємо.

7. Пограти в «комахи» – одну з «псевдоагресивних» ігор: уявляємо, що в приміщенні багато комарів і ловимо їх, плескаючи гучно в долоні, але не торкаючись інших гравців, а поруч із ними.

8. Викликати позіхання: проводимо пальцями від козелка вуха до щелепного суглоба і пропонуємо дитині позіхати.

9. Смоктати льодяник, сухофрукт або жувати жувальну цукерку чи гумку.

10. Якщо дозволяють обставини – пускати мильні бульбашки, щоб стимулювати потужний видих.